Миколай Бжеський

 Публікація: Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy: monografie i wzmianki. T. 1, Brody 1911, s.22-26.

Походять з Бжезце (Brzeźce) у Стенжицькому повіті. Кілька з них згадують акти з XV століття, а в XVI столітті вони оселилися на Червоній Русі та на Поділлі.

Миколай Бжеський, народжений від Анни Язловецької з Бучача, сестри руського воєводи, спершу дворянин, потім секретар Сиґізмунда Авґуста, далі королівський ротмістр, і нарешті протягом кільканадцяти років староста подільських земель. Папроцький пише, що він походив із Сандомирського воєводства і додає: «За віку мого, будучи тривалий час при дворі короля Августа, був потім старостою кам'янецьким, чоловік спокійний». Першу згадку про нього знаходимо під 1564 роком. Тоді він був висланий з листами від короля до Туреччини, а в 1565 році їздив туди вдруге. У 1566 році відправлений «у пильних потребах» до Угорщини, до султана Сулеймана. Однак, коли надійшла звістка про смерть цього султана та зішестя на трон Селіма, услід за ним вислали другого посла, щоб повернути його до нового цезаря. Проте воєвода волоський затримав Бжеського і «через довгий час у себе утримував, тож кільком коморникам Його Королівської Милості, котрі до нього про затримання посла свого слати зволили, вчинив [опір]». Повернувшись до країни, одразу ж наступного 1567 року Бжеські, за королівським дорученням, їхав разом з Адамом Сємушевським для огляду у присутності турецького посла шкод, завданих волохами і турками на Русі та Поділлі; у 1570 році був адміністратором барського староства і тоді ж отримав у дожиттєве володіння різні села у Руському воєводстві. У 1572 році був хорунжим надвірним коронним і 19 червня того ж року обійняв кам'янецьке староство після Миколая Потоцького.

Уявний портрет Миколая Бжеського ШІ Gemini

Одразу ж на початку свого урядування в Кам'янці, у 1575 році, Миколай Бжеський відновив каплицю в Кам'янецькому замку, яку освятив єпископ Марцін Бялобжеський, про що свідчить наступний напис, який ще донедавна можна було прочитати на внутрішніх стінах, поміщений на бастіоні приблизно так: «Sacellum hoc consecratum est per reverendissimum Martinum Białobrzeski, Dei gratia episcop. camenecensem et abbatem genov. Quod reparavit generosus Nicolaus Brzeski de Brzeście, terrarum Podoliae generalis capitaneus, ad laudem Dei omnipotentis in titulum s. Michaelis Archangeli A. D. 1575» («Ця каплиця освячена преосвященнішим Марціном Бялобжеським, Божою милістю єпископом кам'янецьким і абатом геновським. Яку відновив шляхетний Миколай Бжеські з Бжесця, генеральний старотса земель Подільських, на славу Всемогутнього Бога під титулом св. Архангела Михаїла Року Божого 1575»).

У 1576 році Миколай Бжеський отримує від Миколая Сенявського, польного гетьмана коронного, приповідний лист на військову службу з «півтораста коней», відтак мусив брати участь у походах Стефана Баторія. Того ж року (20 червня 1576) Бжеський видає зобов'язання дотримуватися привілею Теодора з Бучача, кам'янецького каштеляна і подільського старости, підтвердженого Сиґізмундом І, для конвенту домініканців у Кам'янці, згідно з яким їм було надано десятину з королівського млина. Цей запис пізніше був підтверджений Стефаном Баторієм у 1581 році.

У цей час Бжеський мав постійні суперечки з кам'янецькими вірменами, які подавали скарги королю, бо під датою 20 листопада 1576 року з королівської канцелярії з Торуня вийшли мандати до Бжеського, щоб він вірмен не утискав, не чинив перешкод їхньому війту та старійшинам, не брав третьої міри з млина, не заважав їм відправляти релігійні обряди у їхній церкві в селі Кубачівці, і щоб врешті-решт видав вірменам відібраного у них в'язня Голуба, схопленого на злочинному вчинку.

З часів урядування Бжеського в Кам'янці збереглося кілька листів, що стосуються домініканського костелу в Смотричі, відбудованого та обдарованого ним. Цей костел, заснований у 1370 році, який мав донаційні привілеї Коріатовичів на земельні володіння, був знищений внаслідок пожеж та татарських наїздів. Тому Миколай Бжеський відбудував стару святиню в стінах біля зруйнованого замку, і в 1579 році видав запис, яким відновлював і підтверджував усі колишні привілеї костелу з тим, щоб сюди завжди прибував гідний плебан із належним забезпеченням їжею та одягом, який би служив Всемогутньому Богу... «Наступним чином означивши маєтності, які мають належати костелу, а також десятину, призначену для пробоща з навколишніх сіл (Вишнівець, Грицьків, Косаківці, Криничани, Ржепна, Карачковці, Цикова, Біла, Чорна та інші, що здавна належали до смотрицької парафії), — Бжесьийі ухвалив, щоб смотрицьким пробощем завжди був один із кам'янецьких каноніків, вибір якого має затверджуватися подільськими старостами. Якщо ж староста протягом місяця не представить єпископу свого кандидата, то сам єпископ має призначати пробоща з-поміж каноніків кам'янецького капітулу». Тоді, у 1579 році, пробощем був призначений Томаш Гінтар. Але домініканці кам'янецькі, а саме о. Леонард, пріор кам'янецького конвенту, запротестували проти рішення Бжеського, доводячи привілеєм Коріатовичів, а також розпорядженням кам'янецького єпископа Мацея від 1487 року, які надавали 40 днів відпусту вірним, котрі допомагали б відбудовувати спалений смотрицький костел, — що це пробоство за правом належить домініканцям. Звідси розпочався процес, завершений рішенням єпископа Бялобжеського у 1588 році на користь домініканців, і тоді ж (3 лютого 1586) Миколай Бжеський повернув їм смотрицький костел і кляштор, а Сиґізмунд III підтвердив 13 липня 1586 року всі права та донації на основі запису Бжеського для цього кляштору; пізніше нову конфірмацію всіх попередніх привілеїв домініканці отримали від Яна Казимира 20 липня 1656 року.

У 1585 році в коронних асесорських судах було винесено декрет у справі між Миколаєм Бжеським та міщанами і спадковим війтом Смотрича Мацеєм Надольським. Бжеський підпорядкував своїй старостинській юрисдикції смотрицьке війтівство, а крім того привласнив собі різні доходи та млин, що належали смотрицькому війтівству. Суд задовольнив скарги міщан, присудивши усунути Бжеського від цих привласнень.

У 1583 році Бжеский сповіщав Стефана Баторія про грізні небезпеки з боку Туреччини, просячи «і для Господа Бога, для імені Христа Господа і для слави своєї панської і цієї корони чесної, рач Ваша Королівська Милість про нас і про це місце Кам'янець радити і оборону дати, бо як до рук неприятельських перейде, то як маю справу, що ніде інде, як під Кам'янець насамперед мають іти. Рач Ваша Королівська Милість як людьми, так і гарматами та іншими потребами, порохом і селітрою, сіркою і чого потребує оборона, це місце добре забезпечити, бо цього всього там дуже мало. І знову прошу, рач Ваша Королівська Милість це місце як людьми, так і цими потребами зараз забезпечити, бо хоч і слабо у нас, без порятунку Вашої Королівської Милості, а певно задарма не відійдуть».

Під час безкоролів'я у 1587 році Бжеський, будучи хворим, хотів призначити своїм сурогатом Миколая Язловецького, снятинського старосту, свого родича. Подільська шляхта, однак, була проти цього, заявляючи на варшавській конвокації, що вони самі собі під час інтеррегнуму (міжкоролів'я) сурогата оберуть. Коли ж у 1589 році татари напали на Поділля і здавалося, що їхні більші сили можуть увірватися вглиб країни, Миколай Язловецький «мав зачинитися в Кам'янці, і там від турків боронитися» — пише Бєльський — «бо хоч старостою там був Бжеський, але він чоловік хворий і нездатний до того, тому Язловецькому гетьман цей замок доручив». У 1590 році Бжеський був усунутий з кам'янецького староства, — ймовірно, через несплату податків із нього протягом чотирьох років. Наступним після нього став Ян Потоцький, якого лише у 1592 році вперше згадують як кам'янецького старосту.

Зі старої генеалогії родини Давидовських дізнаємося, що Миколай Бжеський був одружений з Євою Давидовською, донькою Яна Давидовського, львівського земського судді, та Катажини Опоровської. У 1572 році вони оформлюють взаємний запис дожиттєвого володіння. Того ж року король Сиґізмунд Авґуст підтвердив дарування йому сіл Підпилип'я та Турильче від дружини Єви. Від неї потомство:

• Марцін, перемишльський кустош 1598 року.

• Домінік (за Несєцьким), одружений з Геленою Смєтанчанкою, подільською хорунжівною. У 1604 році той самий Домінік від свого імені, а також від імені брата Марціна та сестри Зофії, продає маєтки Новосілки Пьотру Ожзі. Залишив сина Самуеля і двох доньок: першу, [видану] першим шлюбом за Богуцького, другим шлюбом за Яцовського; другу, Александру, за Марціном Маєм. У генеалогії Давидовських цей Домінік записаний як бездітний.

• Абрагам, у 1603 році зі своїх спадкових, батьківських та материнських маєтностей, частин у Черленіові, та сіл Слупки, Загайці, Смиківці, Кайданівці, Романівка, Романове Село, Галучинці, Жеребки у Теребовельському повіті, Вовківці та Підпилип'я у Кам'янецькому повіті, а також Новосілки та Жоравники у Львівському повіті, поступається братові Домініку, а згідно зі старою генеалогією, частину Черленіова продає у 1609 році Марціну Любєнєцькому.

• Зофія (за Несєцьким), за Єжи Щуцьким, сурогатом галицького староства, а згідно з генеалогією Давидовських — черниця.

• Барбара, за Еразмом Крупкою.

Подальше розгалуження Бжеських гербу Цьолек нам невідоме.

Переклад з польської