Історичний нарис Юхима Січинського про церкву в Підпилип'ю 1895 року

Публікація: ТРУДЫ ПOДOЛЬСКАГО ЕПАРХІАЛЬНАГО ИСТОРИКО-СТАТИСТИЧЕСКАГО КОМИТЕТА. ВЫПУСКЪ СЕДЬМОЙ. Подъ редакцією Н.И.Яворовскаго, 2 ПРИХОДЫ И ЦЕРКВИ ПОДОЛЬСКОЙ ЕПАРХІЙ. КАМЕНЕЦЬ-Подольскъ.Типография Типографія Подольскаго губернского правленія. 1895. c.373-375, 378.

ПІДПИЛИП'Я - село на австрійському кордоні, біля річки Збруч. Село, яке лежить на протилежному березі в Австрії також називається Підпилип'ям. В 1493 році Підпилип'я разом із сусіднім Залуччям мало 19 димів. В XVI столітті воно належало Подфіліпським. В 1510 році Якуб Подфіліпський, кам'янецький каштелян, виклопотав у короля Сигізмунда І привілей на магдебурзьке право, внаслідок чого Підпилип'я стало містечком, хоча він і був втрачений дуже скоро. Взагалі в цьому столітті Підпилип'я було невеликим почеленням: в 1530 році тут рахувалося 0,5 лану, в 1542 році - 1 лан; в 1565 році було 7 плугів, або ланів, які належали Потоцькій, а в 1569 році стільки ж плугів належало Подфіліпській. 

В XVIII столітті селом володіли: в 1726 році - Геронім Нагорський, Антоній Яцовський та Міхал Марковський, в 1790 році - граф Йосиф Красінський, генерал короннних військ. Під час першого поділу Речі Посполитої (1772 року) частина землі з підпилипського маєтку відійшла до Галичини, і до цього ж часу підпилипські поміщики володіють за кордоном 300 моргами землі з фільварком, який називається Замостя.

В 1820 році Підпилип'я (разом з селом Воля Підпилипська, нині Добра Воля)належало Кордулі Городинській (139 селян). Зараз селом володіють (1895 рік - прим.): Охоцькі (в Підпилип'ю та Добрій Волі) - 975 десятин (16 десятин садибної землі та 104 десятини непридатних земель); селянська спілка - 411 десятин; церква - 36 десятин. Дворів - 211, усіх мешканців - 980.

На південному кінці села є урочище, яке з давнини називається "Монастирок"; місцевість та покрита нерівностями, горбами та заглибинами; частина цієї місцевості становлять мочари. В трьох верстах від села на південний-схід, по дорозі із Залуччя Надкордонного до Чорнокозинець, на церковному полі, є два великих кургани.

Церква в Підпилип'ю в минулому столітті (тобто в 18 столітті - прим.) була дерев'яна, трьохкупольна, названа на честь святого Архистратига Михаїла. Візитації 18 століття не вказують, коли ця церква була заснована, лише у візитації 1759 року вказано, що будівля цієї церкви збудавана на гроші парафіян, і була освячена скальським деканом Олександром Ломиковським, а після оновлення знову була освячена також скальським деканом Георгієм Ломиковським. В 1748 році в користуванні причту було землі на 15 днів оранки та на 5 косарів; парафіян було 60. В 1759 році землі було 29,5 днів та 7 косарів; парафіян - 68. В 1790 році - землі було на 36,5 днів та 4 шнури та сінокосу на 8 косарів; парафіян - 386 душ (в тому числі і дітей - 67); дворів було 82. В кінці XVIII століття ця дерев'яна церква згоріла і тоді ж була збудована невелика кам'яна каплиця. Цей храм було прилучений з унійної церкви до православ'я 18 грудня 1800 року і з дозволу преосвященного Іоанникія освячена 24 грудня того ж року благочинним кам'янецького повіту Іоанном Левицьким. В цій каплиці в 1801 році був антимінс, що був освячений київським митрополитом Самуїлом в 1794 році. В цій каплиці богослужіння здійснювалося більше 30 років. 

В 1826 році почалося будівництво кам'яної церкви, але справи йшли дуже повільно; в 1831 році, під час ревізії протоієрея І.Скворцова, будівля було зведене тільки до половини і так залишене, бо у парафіян не було коштів. Коли саме було завершене будівництво - немає точних відомостей, однак здається, що біля 1843 року, оскільки цього року був встановлений іконостас, який придбали в Петропавлівській церкві міста Кам'янця (заплачено 9 рублів 50 копійок). На намісній іконі Матері Божої зазначено рік - 1715, а на вратниці - 1717 рік. Будівля ж церкви сьогодні (кінець 18 століття - прим.) однокупольна, покрита бляхою, що пофарбована в зелений колір. Дзвіниця на чотирьох стовпах з чотирма дзвонами (на одному є напис "1761 anno Domini"). Кладовище знаходиться на відстані 360 сажнів від місцевого прикордонного посту.

В Підпилип'ю є закрита римо-католицька каплиця.

Священники:

Михайло [Григорович] - до 1726 року;

Михайло Уранович - 1726-1759 рр., рукоположений згідно презенти власників села Нагурського, Яцовського та Марковського; введений до парафії скальським деканом Олександром Ломиковським;

Степан Уранович - до 1789 року;

Михайло Бесядовський - 1789-1791 рр.;

Микола Савіцький - 1831 р.;

Іван Альчинський - 1833-1843 рр., похований на парафіяльному кладовищі;

Яків Лоховський - 1743-1750 рр.;

Омелян Ляторовський - з 1850 р.;

Артемон Ванькевич - до 1867 р.;

Олексій Добриловський 1868-1872 рр.;

Андрій Незабитовський - 1872-1882 рр.;

Сильвестр Клопотовський з 1882 року.

Свято-Михайлівська церква, фото Петра Грушка, 2021 рік (Джерело: Wikimedia commons)

*  *  *

ДОБРА ВОЛЯ (Доброволя, Воля Підпилипська) - біля річки Кізя, засноване у XVIII столітті на ґрунтах села Підпилип'я, тому розділяло долю цього села. В 1820 році тут було 37 селян чоловіків. Поміщицькі землі належать Охоцьким. Селянська спілка володіє 86 десятинами. Дворів 56, мешканців - 298.

Переклад з російської