Стаття про Підпилип'я в Польському географічному словнику 1886 року

Публікація: Podfilipie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 376.

Підпилип’я, село по обох сторонах річки Збруч, Кам’янецького повіту, гміни Оринин, католицької парафії Чорнокозинці. Має 160 будинків, 686 мешканців, 410 десятин селянської землі, 926 десятин двірської разом із Доброволею; ґрунт кам’янистий, є водяний млин.

Церква св. Михаїла, збудована 1840 р. і наділена 35 десятинами землі, має 920 парафіян. Існувала тут також католицька каплиця деканату зиньковецького.

У 1493 р. було тут 19 домів. Підпилип’я колись було містечком, що підтверджує привілей 1510 р. короля Сигізмунда І, який, винагороджуючи за вірну службу Якуба Підпилипського, каштеляна кам’янецького (у Несецького його немає), надає магдебурзьке право його спадковому містечку Підпилип’ю, якщо тільки воно не належить до маєтностей королівського столу (oppido ejus hereditario, in quantum ipsius hereditarium est, et non nostri mense regalis).

Ян Замойський, великий коронний гетьман, вирушаючи з військом у молдавський похід 1600 р., з’єднав тут свій табір із табором Станіслава Жолкевського. Наказавши всім полкам стати у бойовий порядок, сам у центрі, сидячи на доброму коні, виголосив промову, прийняту з радістю і вигуками. Гетьман зійшов з коня, те саме зробили й полки, і, впавши на коліна, вони закликали небесну допомогу (Baliński, Starożytna Polska, т. II, с. 591).

Половина цього села ще у 1794 р. належала Підпилипським, інша половина, що лежала за річкою, мала іншого власника. Пізніше володіли ним Городиські, нині — Охоцькі.